Заболотів - поселення старе, відоме ще з 1455 р. (згадка у записах Коломийської земельної книги, в якій шляхтич Павло Преславський зробив вічний поділ батьківських і матірних володінь між своїми племінниками. Заболотів дістався Софії, дружині якогось Клеопи. Монументальна Софія з гербом Заболотова тепер стоїть на роздоріжжі перед "АТБ"). Вже в той час Заболотів був містом, і містом він і лишається - хоча проживає тут лише 4 тисячі чоловік.

З 1579 р. містечком володіли Зборовецькі, з XVII ст і до 1630 р. - Потоцькі, пізніше - Казановські і Бакутські. 1621 рік приніс руйнацію - повз Заболотів промчала татарська орда.

Римо-католицький костел згадується у Заболотові з 1605 р. - правда, це була зовсім не сучасна будівля. Показний мурований храм, що видно за кілька кілометрів до містечка, з'явився аж в 1902 р. Первісний храм був дерев'яний і згорів у 1618 р. Костел №2, теж з дерева, звели в 1669 р. якісь Бакутські. Був і дерев'яний костел №3 - його освятили у 1833 р.

В 2013-му році заболотівський костел захворів чумкою, котра нищить переважно карпатські дерев'яні церкви - бляхизацією. Замість старого мідного даху на башті маємо лискучий, дешевий з вигляду бляшаний ковпак. 

Колишня ратуша

Про місто згадував Гійом Левасер де Боплан - правда, безвідносно до замку. Торги худобою от були. Замок - мусив би бути - і був, звичайно ж.

Підвішений стан - чи то місто, чи то село - прокляття Заболотова. 18 липня 1785 р. австрійський імператор підносить статус Заболотова до міського, а вже за рік скасовує свій наказ - і Заболотов стає селом. Забороняються традиційні щорічні ярмарки. Маєте раз на тиждень базар - от і вистачить.

Все змінив національний фактор - починаючи з 1790 р. в Заболотів приїздять і оселяються тут сини Ізраілю. Де велика іудейська громада, там вже яке село - місто Заболотів, місто! Станом на середину ХІХ ст. тут проживає вже 2173 жителі. В 1847 р. відкривається школа. А в 1866 р. з Львова на Чернівці пролягла залізнична гілка - яке щастя, через Заболотів.

Хоча повірити в існування значного кагалу зараз і важко: євреїв у містечку зараз немає.

В 1872 р. в місті відкривають тютюново-ферментаційний завод, який переробляв не лише місцевий тютюн, а й імпортований з Куби, Пуерто-Ріко та Бразилії.

Місто сильно постраждало в Першу світову. В Другу світову, в 1942 р. нацисти розстріляли близько 2 000 євреїв Заболотова - сталося це на горі Хомів на захід від міста.

В Заболотові є на що дивитися і крім костелу: скажімо, оббита бляхою Успенська церква (1854) на цвинтарі в західній частині міста (при дорозі на Коломию), велетенський греко-католицький Михайлівський собор (за "Фуршетом", 1990-ті), старий польський цвинтар, Музей визвольних змагань Покутського краю (вул. Грушевського, 25). Неподалік "Фуршету", через дорогу - здається, старе приміщення магістрату. Принаймні споруда з башточкою дуже подібна наратуші межі ХІХ-ХХ ст.

З пам'ятників маємо погруддя І.Франка і місцевого уродженця Манеса Шпербера (12.12.1905-05.02.1984), письменника, філософа, соціолога і психолога. А ще - монументи Софії, яку вважають легендарною засновницею міста (2008) та Т. Шевченку (2005, чернівецький скульптор М.Мірошниченко) - місцеві впевнені, що це один з найгарніших пам'ятників світової Шевченкіани.